На початку листопада 1982 року в нинішньому Хрещатому парку (тоді ще Піонерському) відкривали величезний монумент, робота над яким велася роки чотири. Споруда була присвячена російсько-українській єдності, що вважалася в ту пору абсолютно нерозривним.
У центрі композиції два бронзових трудящих (досі не беруся визначити, хто з них російський, а хто українець) застигли в класичній позі "Робітника і колгоспниці", тільки замість серпа і молота у них в руках опинився радянський орден Дружби народів. Над ними перекинута металева веселка-дуга божевільного розміру. Нержавіюча ця арка, згідно із задумом скульптора Олександра Скобликова і інших авторів, буквально відобразила оспіване Павлом Тичиною "Арко-дужне перевисання донародiв". Поруч поміщена висічена з граніту сцена Переяславської ради 1654 роки. Втім, створення монумента прив'язувалося до ювілею пізнішої події - утворення СРСР, проголошеного 30 грудня 1922 року. Чекати зими, проте, не стали і відкрили меморіал напередодні річниці Жовтневої революції. На церемонії виступив сам глава компартії України Володимир Щербицкий.
Монумент, м'яко кажучи, не став прикрасою дніпровських схилів і удостоївся низки фольклорних найменувань - від "важкого металу" до "ярма". Але головне, що застарілий його ідейний сенс. Ті, хто в 1982 році перерізували стрічечку на відкритті, подумати не могли, що через всього дев'ять років від "союзу непорушного" залишаться лише спогади. Після Біловезької угоди і розпаду СРСР напис накладними металевими буквами, поміщена на цоколі скульптурної групи, - "В ознаменування возз'єднання України з Росією" - відразу застаріла.
Деякі гарячі голови вирішили тут же підправити ідейний зміст "ярма" за допомогою молотка і зубила. Кінцівку в написі відбили. Після чого вийшло, що монумент відкритий в честь... возз'єднання України. Проте досить було побіжного погляду на фонові фігури гетьмана Богдана Хмельницького і боярина ВасилияБутурлина, щоб зрозуміти безглуздість такого трактування. Адже реальним результатом Переяславської угоди стало не об'єднання України, а, навпаки, розподіл її на Лівобережну і Правобережну. Отже з часом колишній напис відновили. А потім узяли, та і прибрали взагалі усі букви. В результаті виявилось, що ніхто не ображений. Букв немає - і в той же час вони як би є. Тому що їх сліди виразно збереглися на цоколі і читаються так само легко, начебто були висічені в граніті.
Так і стоїть над Дніпром вже 25 років цей своєрідний монумент на честь перегорнутої сторінки минулого. Ламати його начебто ніхто не збирається - історія є історія. Хіба що добрі люди, підібравшись ззаду до групи "переяславцев", відбили у московського представника боярина Бутурлина гранітний ніс...
Також біля арки знаходиться оглядовий майданчик. У теплу пору року — не саме краще місце для огляду околиць : велику частину подільських видів закривають дерева. Але тепер завдяки біноклю з 30-кратною оптикою увесь Лівий берег — про Троєщини до Харківського — лежить як на долоні. А ще за бажання можна побачити, як відпочивальники смажать на Трухановому шашлики. Від арки можна піднятися вгору до Маріїнського парку — там встановлений ще один бінокль.
